Лавровишня / Laurocerasus
Культура в природному середовищі поширена на території Малої Азії, на Кавказі, Середземномор'ї. Тенелюбний представник сімейства Рожевих. Чудово почувається серед густих, непрохідних чагарників. Багаторічник високо цінують у народній медицині як хороший лікарський засіб.
Характеристика лавровишні
Вічнозелене дерево середньої висоти, максимальна – 6-8 м. Широкий стовбур темно-сірого забарвлення відрізняється шорсткістю. Злегка опушені гілки щільно вкриті шкірястим, зеленим листям. Вони мають довгасту, еліптичну форму, довжину 5-6 см. На платівках помітна середня жилка, краї загнуті донизу. Цвісти Laurocerasus починає у квітні. Тоді з'являються дрібні (до 6 мм діаметром), дуже ароматні квітки. При ботанічному описі лавровішні важливо сказати про плоди. Вони мають такі особливості:
різноманітний смак, від ніжно солодкого до нудотного з гіркуватістю,
оболонка червоно-рожевого відтінку,
кісточка гладка, яйцеподібна,
врожайність близько 100 кг із одного зрілого куща.
Якщо купити саджанці лавровішні в горщиках, то для посадки краще вибрати відкрите, добре освітлене місце. Краще буде ділянку в півтіні з добре зволоженим ґрунтом. Ґрунт із вапном має бути дренованим. Бажано періодично в субстрат вносити якісні підживлення, тоді буде гарантовано високе плодоношення. Ще важливо відзначити, що вид легко переносить коливання температури, стійкі до морозів. На постійне місце саджанці лавровішні висаджують навесні чи вже у жовтні.
